• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Робота з батьками

/Files/images/14536b2afcf7b559af18888db37daa60.gif

/Files/images/suhomlin.png

У сиву давнину первісна людина навчилася добувати і використовувати для живих потреб диво природи – вогонь. Він став їх вірним другом: зігрівав у холоднечу, захищав від хижаків. Саме завдяки освоєнню вогню людство зробило значний крок вперед у своєму розвитку, і нині й не перелічити все те, де використовуються різні йоги форми.

Але разом з тим слід пам’ятати, що вогонь ховає в собі страшну руйнівну силу. Пожежі, які виникають в наслідок обережного поводження з ним завдають величезних збитків державі, позбавляють людей житла і майна або призводять до людських жертв. І дуже часто головні призвідці цієї біди – діти. Легковажне ставлення малих до вогню, незнання елементарних правил протипожежної безпеки коштують деяким з них життя.

Дитина, яка перебуває сама у приміщенні, де сталася пожежа, звичайно не гасить її, злякавшись, ховається у шафу, під ліжко і цим лише наражається на смертельну небезпеку.

Така поведінка зумовлює конечну потребу проведення відповідної профілактичної роботи з дошкільниками. Вони повинні знати, як запобігти виникненню пожежі. Водночас їх слід ознайомлювати з найпростішими прийомами боротьби з вогнем.

Поступово треба не лише ознайомлювати з правилами користування різними приладами, але й розширювати уявлення про те, як люди борються з пожежею, коли вона виникла з тих чи інших причин. Розповідаючи дітям про працю пожежників, слід звернути увагу на те, що у пожежників спеціальна форма, яка добре захищає від вогню. Для боротьби з пожежею вони використовують пожежні машини, довгі драбини, шланги, мотузки, вогнегасники. Підкреслити, що пожежна команда завжди готова до виїзду на місце пожежі. Коли надходить сигнал тривоги, машини негайно виїздять за визначеною адресою і весь міський транспорт поступається їм дорогою, оскільки вони поспішають на допомогу людям, яким загрожує небезпечний підступний вогонь.

Повідомити дітей, що пожежники викликаються по телефону, номер якого в кожному місті – 101, сповіщають адресу будинку, де сталася пожежа. Діти вчаться набирати цей номер по іграшковому телефону. тут важливо наголосити, що ні в якому разі, пустуючи, дзвонити по цьому номеру і сповіщати свою адресу, якщо пожежі насправді немає.

Слід наголосити, що дорослі роблять все можливе, щоб запобігти небезпеці, а діти повинні всіляко допомогти їм у цьому: ніколи не пустувати з вогнем. Розповісти, що часом дорослим вдається врятувати малих лише ціною власного життя, - така розповідь викличе у дитини емоційні переживання, які залишать глибокий слід у пам’яті, застерігатиме від неправильних дій. Щоб сильніше вплинути на почуття, допомогти глибше усвідомити небезпеку пустощів з вогнем, можна запропонувати дитині намалювати відповідний сюжет, скласти розповідь. Такі розповіді слід спрямовувати на схвалення поведінки людей., які дотримуються протипожежної безпеки, засудження неправильного поводження малих і дорослих з вогнем.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку допомагають твори художньої літератури, віршовані застереження, які легко запам’ятовуються, а також прислів’я, скажімо: «Коробка сірників хоча й мала, та зробити може багато зла».

Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна із особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника, і разом з тим –своєрідний засіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують і позитивні, і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід враховувати у виховній роботі. Батьки повинні дбати про те, що перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

10 заповідей батьківства Януша Корчака!


/Files/images/img2.jpg

Десять заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти, або як ти бажаєш. Допоможи їй стати собою, а не тобою.

2. Не порівнюй дитину з іншою, а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона подарує життя другій та третій: це незворотний закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі — будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй.

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай, якщо можеш, але не робиш.

8. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина — це свято, яке зараз поруч із тобою.


У 1940 році разом з вихованцями «Будинку сиріт» Януш Корчак був переміщений в Варшавське гетто. Він відхилив усі пропозиції неєвреїв-шанувальників свого таланту вивести його з гетто і заховати на «арійській» стороні.Коли в серпні 1942 прийшов наказ про депортацію Будинку сиріт, Корчак пішов разом зі своєю помічницею і другом Стефанією Вільчинською (1886-1942) і 200 дітьми на станцію, звідки їх в товарних вагонах відправили в Треблінку. Він відмовився від запропонованої в останню хвилину свободи і вважав за краще залишитися з дітьми, прийнявши з ними смерть у газовій камері.

/Files/images/pozitiv_556.gif

/Files/images/14536b2afcf7b559af18888db37daa60.gif

Кiлькiсть переглядiв: 78

Коментарi